середа, 26 листопада 2014 р.

Скорботна свічка пам'яті святої.

Голодомор 1932-1933 рр.-одна з найстрахітливіших сторінок у історії українського народу.28 листопада 2006 року. Верховна Рада України визнала Голодомор 1932-1933 рр. геноцидом українського народу. Об'єктивна статистика про справжню кількість жертв голоду нині  відсутня.До 1 грудня 1932 р.облік жертв ніхто не вів.Крім того,статистика смертності велася до 15 квітня 1933 р., а потім її за командою Постишева припинили.До того ж всі дані про смертність суворо засекречувалися.
Саме тому не можуть історики по сьогоднішній день підрахувати справжню кількість жертв голодомору.
Різні джерела називають різні цифри -від 531 тис.осіб до 7 млн.200 тис. жертв.А одна з міжнародних конференцій на тему голодомору в Україні 1932-1933рр. дійшла висновку, що жертв було близько 10 млн. Третина всіх померлих-це діти. А до якої статистики віднести тих,кого сталінські чекісти розстріляли за кілька колосків, чи які померли, засуджені за ці ж колоски у в'язницях чи таборах.
Страхіття! І щоб таке ніколи більше не повторювалося, нам слід про все знати і все пам'ятати.
Всі ті хто сьогодні почули історію як все відбувалося трішки задумаються над тим, що пережив наш Український народ.

  

 

                                                     


                                                      
20 листопада працівники бібліотеки Кравчук О. Ф. та Пилипчук А.Є. в приміщенні бібліотеки провели тематичну бесіду на тему "Скорботна свічка пам'яті святої". Під час зустрічі виступив вчитель історії Боровицький Ярослав Васильович, а учні 9-10 класів читали вірші про голодомор. Ігнатюк Ольга читала вірш "Тридцять третій", Мурава Едуард - вірш "Голодомор", "Закон про п'ять колосків", Дубина Анна - "Біла постать", "Бабуся в голодний рік".
Організовуючи такі бесіди діти вчаться сприймати різні життєві ситуації, вивчати минуле свого народу, виховувати правильне ставлення до історії Українського народу.

субота, 22 листопада 2014 р.

"Шевченко в моєму серці"

Все йде, все минає... Та в історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує все людство. До них належить ім'я нашого великого українського поета, демократа, прозаїка, драматурга, патріота та пророка нашої нації - Тараса Григоровича Шевченка. Він - символ чесності, правди, і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість Генія планетарного масштабу зігріта гарячою любов'ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу.
В цьому році ми відзначали 200 річницю від Дня народження геніального поета - революціонера Т.Г. Шевченка. І особливо цей рік нагадує такі його слова "Борітеся, поборете, нехай Бог вам помагає!" Світлий образ Кобзаря безсмертний, як і сам народ, що породив його, Шевченків "Кобзар" - це Біблія українського народу. Вона зібрала кожну сльозину, найменший стогін болю кріпака, а духовну велич і красу народу піднесла на найвищу височінь, чим збагатила увесь світ...

Працівники бібліотеки провели презентацію "Шевченко в моєму серці". В бібліотеці була відкрита книжкова виставка, як доповненням був представлений вишитий портрет Т.Г. Шевченка, який презентувала бібліотеці колишня завідуюча бібліотеки для дорослих Н.В. Сосніна.
Були запрошені діти, які читали вірші Шевченка. Уривок з балади "Причинна" "Така її доля..." читала Ольга Ігнатюк. Оніщук Надія читала вірш "Гомоніла Україна", і вірш "Заповіт" читав Мурава Едуард.




Ми повинні читати твори Т. Г. Шевченка і наша мова буде гарною, чарівною, барвистою, бо українська мова - одна з найкращих мов світу!