середа, 2 серпня 2017 р.

Я не пишу, що бачу. Я пишу що думаю.

Сьогодні - у час високих технологій здається, дещо приглушеним, притихлим став голос мистецтва. Та й самі знакові слова "поезія, художник,образ" не є ключовими в нашому лексиконі. З відомих причин їх витіснили інші. А поміж тим, за словами Ліни Костенко, "...все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі..." Через цей дотик відбувається пізнання довкілля, а значить - і пізнання себе. Як будь-яке інше, дорогопізнання світу мистецтва теж має свій початок, свої орієнтири.
  Творчість та його різновиди несуть людям культуру і вихованість, роблять усіх більш духовними і доброзичливими. Споглядаючи мистецтво люди мають можливість перейнятися цим чудовим явищем, в якому кожна людина зможе знайти для себе саме те, що його цікавить більшою мірою.
  Сьогодні у нас в гостях наша цуманчанка, юна художниця Ольга Громик. Всього Ольга намалювала близько 40 картин, деякі з них сьогодні красуються у нас, інші вже зайняли свої місця в приватних оселях, а ще частина представлена у торгово-розважальному центрі Порт-Сіті.
  Для всіх присутніх і наших колег по роботі була представлена її персональна виставка  "Яскрава палітра Ольги Громик" та презентація на тему "Я не пишу, що бачу. Я пишу що думаю."

Інтерв'ю з Ольгою Громик
Наші  гості




  І маємо надію, що наша зустріч була не даремною, і прислужиться тим, кого цікавить світ мистецтва.

Немає коментарів:

Дописати коментар