середу, 23 серпня 2017 р.

Моя Україна - велика країна, весь всесвіт для мене вона!

Історію Дня Незалежності не опишеш у кількох реченнях, бо історія самої України - в боротьбі за її незалежність.
У цей день у нашому селищі відбулися різноманітні святкування, у церквах  молилися за Україну. Будинки прикрашали  національними прапорами, люди одягалися у вишиванки та брали участь у різних заходах: конкурсах, концертах.
Це свято кожного українця, свято волі та мрій.
У бібліотеці представлена книжкова виставка на тему "Україна таки буде, в Україні будем ми", працівники бібліотеки презентували фільм "Я патріот своєї країни", який можна переглянути в youtube за адресою https://m.youtube.com/watch?v=fnLQ2P30iDk

понеділок, 7 серпня 2017 р.

Шана, Вам, люди в білих халатах.

У третю неділю червня жителі України, за багаторічною традицією, відзначають День медичного працівника.

Різних професій на світі багато
Та найпочесніша, мабуть твоя,
Вітаємо всіх вас сьогодні зі святом
Велика й почесна медична сім'я.

Прості, звичайні люди в білих халатах, хто не знає про вашу самовіддану працю в ім'я здоров'я людини. Ви - в постійних клопотах і пошуках найефективніших методів лікування, повернення радості життя своїм пацієнтам. Звідси і та висока відповідальність, що покладається на вас нашою державою.

За всіх врятованих - низький уклін доземний!
В усі часи так буде, і в усі віки.
Спасибі, вам, за труд неоціненний,
Шановні наші, медпрацівники!

І за традицією, яку ми започаткували з нашими працівниками Будинку культури, вітати всіх ювілярів селища, ми напередодні свята нанесли візит нашим лікарям. На чолі з головою Селищної ради Анатолієм Дорошуком привітали зі святом весь медперсонал - піснями, танцями і гарними поздоровленнями.І ми в свою чергу, отримали слова подяки і море позитиву, від головного лікаря Олени Едуардівни Граузе і її надійного колективу.

Рік за роком, дні та ночі
Не заплющують тут очі!
Може в ці хвилини саме,
Поки наша йшла програма
Виклик був кудись до хати
Щоб людину врятувати!


І саме в цей день працівники сфери охорони здоров'я особливо відчувають свою необхідність та значущість, пишаються своєю професією, своїми успіхами і досягненнями.

середу, 2 серпня 2017 р.

Я не пишу, що бачу. Я пишу що думаю.

Сьогодні - у час високих технологій здається, дещо приглушеним, притихлим став голос мистецтва. Та й самі знакові слова "поезія, художник,образ" не є ключовими в нашому лексиконі. З відомих причин їх витіснили інші. А поміж тим, за словами Ліни Костенко, "...все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі..." Через цей дотик відбувається пізнання довкілля, а значить - і пізнання себе. Як будь-яке інше, дорогопізнання світу мистецтва теж має свій початок, свої орієнтири.
  Творчість та його різновиди несуть людям культуру і вихованість, роблять усіх більш духовними і доброзичливими. Споглядаючи мистецтво люди мають можливість перейнятися цим чудовим явищем, в якому кожна людина зможе знайти для себе саме те, що його цікавить більшою мірою.
  Сьогодні у нас в гостях наша цуманчанка, юна художниця Ольга Громик. Всього Ольга намалювала близько 40 картин, деякі з них сьогодні красуються у нас, інші вже зайняли свої місця в приватних оселях, а ще частина представлена у торгово-розважальному центрі Порт-Сіті.
  Для всіх присутніх і наших колег по роботі була представлена її персональна виставка  "Яскрава палітра Ольги Громик" та презентація на тему "Я не пишу, що бачу. Я пишу що думаю."

Інтерв'ю з Ольгою Громик
Наші  гості




  І маємо надію, що наша зустріч була не даремною, і прислужиться тим, кого цікавить світ мистецтва.